Віденський вальс — бальний танець, пришвидшений різновид вальсу. Назва походить від "Віденського конгресу", на якому цей танець виконано вперше.

Це стародавні рухи, які пішли від примітивних народних танців Австрії та Німеччини. Протягом багатьох століть пари танцювали, обертаючись навколо, практично на одному місці, тримаючись близько один до одного. Наприкінці 18 та на початку 19 століть ці танці рушили із селищ у міста. Там танці виконувались вже у великих танцювальних залах. З танцю на одному місці Віденський вальс почав перетворюватись у танцювання на великих площадках.

Музику для Віденського вальсу писали такі відомі композитори, як Штраус, батько та син, Легар, Шуберт, Шопен, Берліоз, Вебер та інші.

Повільний вальс

Вальс — загальна назва бальних і народних танців музичного розміру 3/4, виконується переважно в закритій позиції. Найбільш распространенна фігура у вальсі — повний зворот в два такти з трьома кроками в кожному.

Вперше вальс став популярний у Відні в 1780-х роках, в подальші роки поширившись в багато країн. Вальс, особливо із закритими позиціями, став зразком для створення багатьох інших бальних танців. Пізніше було створено багато різновидів вальсу.

Танець був створений на початку 1919 року як самостійний, в його стандартній формі, яка виконується зараз на змаганнях, однак всі приципи руху і особливо фігури були взяті з повільного фокстроту.

Танго (ісп. tango) — сучасний танець і відповідний музичний стиль, заснований на використанні дводольного музичного розміру. Спочатку отримав розвиток і поширення в Аргентині і Уругваї, потім став популярний у всьому світі.

Танець був створений на початку 1919 року як самостійний, в його стандартній формі, яка виконується зараз на змаганнях, однак всі приципи руху і особливо фігури були взяті з повільного фокстроту.

Квікстеп виріс із фокстроту – це прописна істина. Корені цієї музики губляться в культурі північно-американських негрів, і тому не дивно, що два широких, вольяжних, європейських фокстротних кроки дуже важко було вкласти в такий темп.

Самба - танець африканського походження, але найбільший розвиток отримав в Бразилії. Важко припустити, дивлячись на знамениті Бразильські карнавали, що бразильці виконують, взагалі то не зовсім рідний танець. У XVI столітті португальці ввезли до Бразилії не тільки величезну кількість рабів з Конго і Анголи, але й їх традиції та танці.

Джайв (англ. jive) — танець афро-амеріканського походження, що з'явився в США на початку 1940-х. Джайв є різновидом свингу з швидкими і вільними рухами. Сучасний джайв сильно відрізняється від свингу по манері, хоча в нім часто використовують ті ж фігури і рухи.

У бальних танцях джайв — один з п'яти танців латиноамериканської програми.

Ча-ча-ча (ісп. cha cha cha) — музичний стиль і танець Куби, що набув також широкого поширення в латиноамериканських країнах Карібського басейну, а також в тих з латиноамериканських общин США, де переважають вихідці з цих країн.

Ча-ча-ча виник в процесі еволюції і експериментів кубинського композитора Енріке Хорріна (Enrique Jorrin, 1926-1987) з Дансоном, в 50-х роках 20 століть. Виконується на змаганнях, починаючи з Hobby класу.

Ча-ча-ча - це також один з п'яти танців.

Румба

Вважається, що румба з’явилася в Латинській Америці (точніше на Кубі) разом з африканськими рабами. Їх танці відрізнялися тим, що рухам тіла (а не ніг чи рук окремо) в ним віддавалася велика перевага. Тіло танцювало, виразно та захоплююче, ноги йому тільки допомагали досягнути потрібного ефекту.